Новини

15 листопада відбулася І Міжнародна науково-практична конференція «Вікіпедія та вікіпроєкти у фокусі наукових досліджень», співорганізатором якої була кафедра українознавства ХНУРЕ. Учасники представили результати досліджень у галузях цифрових гуманітарних наук, інформаційних технологій, педагогіки, історії та культурної спадщини. Програма конференції включала виступи міжнародних представників Фонду Вікімедіа, доповіді про технічні рішення (виявлення вандалізму, семантичні розширення MediaWiki), аналіз гендерного дисбалансу, стабільності редагувань та статистики переглядів. Значна увага була приділена українським студіям — від кримськотатарського розділу Вікіпедії до історичних досліджень і репрезентації війни. З доповіддю “Конкурс наукових зображень як майданчик для популяризації науки (за матеріалами 2015-2024 рр.)” виступила доцентка кафедри українознавства, кандидат історичних наук Наталія Олександрівна Ластовець. Захід завершився узагальненням напрацювань і окресленням напрямів подальшої співпраці.

ХНУРЕ — це більше, ніж університет. Це простір, де народжуються ідеї, що змінюють  науку, техніку й освіту. Від перших радіолабораторій до сучасних ІТ-стартапів — шлях довжиною у понад 90 років, наповнений творчістю, пошуками і перемогами.

На відкритій лекції ми згадаємо про витоки університету, його роль у розвитку Харкова як міста науки, видатних викладачів і студентів ХНУРЕ.

Треба жити!

Жити треба цікаво: читати книжки, ходити в театр, дресирувать пса Патрона…

Треба жити! Не впівсили, не трошки, не завтра, не після. По-справжньому! Зараз! Треба гладити котів, збирати гриби, везти цуценят із фронту на “інтерсіті”, робити ремонт і приносити щастя тим, кого любимо. Треба купувати сукні з лелітками і донатити на військо, вишукувати РЕБи і генератори, а ще — нишпорити вечорами в міжʼярʼї ботсаду, бо на перший урок треба принести каштанів.

Свято Дня української писемності та мови відзначається щороку 27 жовтня, у день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця – ченця Києво-Печерського монастиря, якого традиційно вважають засновником вітчизняного літописання та одним із перших істориків Русі.

День української писемності та мови є важливим культурно-освітнім явищем, що сприяє утвердженню національної ідентичності, популяризації рідної мови та збереженню історичної спадщини українського народу.

Запрошуємо до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності 27.11.2025 об 11.00 в укриття №1 або за посиланням https://meet.google.com/miv-nxwq-wmv

2025 року виповнюється 120 років від народження Івана Івановича Волошина (псевдоніми — Іван Волошка, Іван Волош), українського письменника, журналіста, фольклориста та графіка.

Народився І. Волошин 10 жовтня 1905 року в Києві, де й закінчив навчання, зокрема у Київському художньо-промисловому технікумі. Писати почав ще у 1920-х роках, а від 1948 року став членом Спілки письменників України. Його творчість поєднала літературу, журналістику, фольклористику та образотворче мистецтво, утворивши єдиний художній світ, сповнений тепла, людяності й любові до рідного краю.

Кафедра українознавства ХНУРЕ протягом жовтня–листопада 2025 року проводить І етап ХVІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка. Роботи приймаються до 25.11.2025 на адресу d_us@ukr.net.

Завдання за посиланням

Кафедра українознавства ХНУРЕ протягом жовтня-грудня 2025 року проводить І етап ХХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Роботи приймаються до 25.12.2022 на адресу d_us@ukr.net.

Завдання за посиланням

8 жовтня 2025 року минає 140 років від дня народження Володимира Євтимовича (Юхимовича) Свідзінського — українського поета, перекладача, літературознавця, чия творчість довгий час залишалася в тіні, але сьогодні звучить як голос гідності й духовної глибини.

Народився Свідзінський 1885 року в селі Мислин на Поділлі. Навчався в Київському університеті, де здобув юридичну освіту, але його покликанням стало слово. Працював у бібліотеці, архіві, викладав, перекладав, писав  завжди скромно, без галасу, але з глибоким внутрішнім світлом.

День територіальної оборони України, що відзначають щороку в першу неділю жовтня, є святом тих людей, котрі без вагань стали на захист держави, коли війна перестала бути абстрактним словом та увійшла в життя кожного українця.
Територіальна оборона є символом національної єдності, добровільності та громадянської свідомості. Вона виросла з ініціативи простих людей, які розуміли: захищати Україну — означає діяти тут і зараз, на своїй території, у своєму місті чи селі. У перші дні повномасштабного вторгнення бійці тероборони стали тим щитом, що стримав ворога, забезпечив евакуацію цивільних, охорону об’єктів, підтримку Збройних Сил.

День працівників освіти — традиційне свято вдячності вчителям, викладачам, науковцям, вихователям. Сьогодні воно набуває особливого сенсу, адже освітяни України виконують свою місію в умовах воєнної реальності, коли кожен день пов’язаний із небезпекою, втратами, але й із вірою у силу знання.

Під час війни українська освіта проходить найскладніші випробування.  Вона вчиться бути мобільною, технологічною, адаптивною. Педагогічна спільнота демонструє дивовижну єдність, інтегрує нові методики, співпрацює з міжнародними партнерами, розвиває цифрову грамотність і гуманітарну культуру.

День захисників та захисниць України є однією з ключових дат сучасного українського календаря, що поєднує в собі і науково-історичний зміст, і глибоку суспільну символіку. Повномасштабна війна, розв’язана росією 2022 року, надала цьому дню зовсім іншого сенсу. Тепер він не лише про пам’ять, а й про сьогодення. Кожен українець бачить у цьому святі не абстрактну дату, а конкретні обличчя: друзів, рідних, знайомих, які служать у Збройних силах, у Нацгвардії, у волонтерських підрозділах чи допомагають тилу — усі вони є рівними у своїй відданості Україні.
1 жовтня ми згадуємо тисячолітній шлях захисників українських земель — від княжих дружин і запорозьких козаків до воїнів Української повстанської армії. Але сьогоднішнє покоління героїв не є лише спадкоємцями минулих традицій, вони творять нову історію прямо зараз. Вони є символом незламності й мужності, завдяки яким Україна зберігає свою державність у найскладніші часи.
Цей день також стає точкою єднання суспільства. Він нагадує, що наша свобода коштує неймовірних зусиль, і водночас формує усвідомлення колективної відповідальності: кожен може зробити свій внесок у перемогу — чи то на фронті, чи у повсякденному житті.
День захисників та захисниць України — день шани та вдячності. Це день гордості за силу народу, який попри біль, втрати та випробування продовжує стояти й перемагати.