120 років від дня народження Івана Івановича Волошина (1905–1973)
2025 року виповнюється 120 років від народження Івана Івановича Волошина (псевдоніми — Іван Волошка, Іван Волош), українського письменника, журналіста, фольклориста та графіка.
Народився І. Волошин 10 жовтня 1905 року в Києві, де й закінчив навчання, зокрема у Київському художньо-промисловому технікумі. Писати почав ще у 1920-х роках, а від 1948 року став членом Спілки письменників України. Його творчість поєднала літературу, журналістику, фольклористику та образотворче мистецтво, утворивши єдиний художній світ, сповнений тепла, людяності й любові до рідного краю.
І. Волошин — автор численних прозових і публіцистичних творів: п’єси «Золоті артезіани» (1949), нарисів «Сади цвітуть» (1950), «Олександр Гришко» (1951), «Самоцвіти» (1952), «З моря народного» (1955), «Крилате зерно» (1956). У 1950–1960-х роках з’явилися його книги «Поети колгоспного села», «Наддніпрянські висоти», «Маячок», «Озеро серед діброви», «Місячне срібло», «Сонце у росі», «Кришталеві вогні». Особливе місце в доробку митця займають твори про художників і мистецтво — «Дні художника», «Промениста юність», «Прекрасне живе вічно», «Художники», «Сашко Родень».
Як фольклорист Іван Волошин глибоко вивчав народну творчість, уважно ставився до селянської культури, до традицій і звичаїв, що формували духовну основу українського народу. Його графічні роботи та ілюстрації вирізняються майстерністю лінії, декоративністю та поєднанням реалістичного з народним стилем.
Життя і творчість Івана Івановича Волошина — це приклад митця, який у складні часи залишався вірним ідеалам краси, добра й правди. Його твори й сьогодні звучать актуально, бо нагадують: справжнє мистецтво народжується з любові до людини, до землі, до України.