Типи мислення
Сприйняття інформації кожним із нас залежить від низки чинників, у тому числі й від типу мислення. Чи можемо ми змінити наше мислення і що від цього зміниться – читайте далі.
Будь-яка людина наділена можливістю сприймати інформацію, проте, залежно від оточення, виховання, зовнішніх чинників чи внутрішніх конфліктів, ця властивість набуває двох часто протилежних рис – бажання змінювати / змінюватися, а отже, сприймати все нове або зберігати існуючий порядок речей, тобто наслідувати традиції і протистояти новаціям. Перший тип мислення називається розвитковим, а другий – фіксованим. У книзі «Налаштуйся на зміни» Керол Двек – професорка психології Стенфордського університету, пояснює їхні особливості, тобто робить акцент на даність та здібності, які підтримують порядок у першому випадку, і на здібності до навчання та методику, що може дати результат, у другому.
Визначити характерний тип мислення дуже просто, користуючись такими критеріями:
* відчуття задоволення (відчуваю себе розумним, коли…);
* ставлення до помилок (якщо у мене не вийшло, то я…);
* сприйняття критики (коли мене критикують, це означає що…);
* ставлення до чужих досягнень (хтось зробив краще, і я…).
Продовжуючи речення, можна чітко виявити, до якого типу саме більше схильна певна людина. У першому реченні для особистості з фіксованим типом мислення характерними будуть відповіді про швидкість та легкість виконаної роботи, відсутність помилок, вчасність виконання та певний змагальний ефект (краще за інших, а не краще за свій попередній проєкт). Для розвиткового мислення характерними будуть пошук рішення, і його отримання та вирішення складного завдання. Щодо ставлення до помилок, то люди з фіксованим мисленням орієнтовані на обережність, а старанність та зусилля сприймаються як відсутність таланту. Помилка – це трагедія, а помилятися – ознака слабкості, недостатньої компетентності чи концентрації. Для людей з розвитковим мисленням помилки є рушієм до пізнання та освоєння нового, а зусилля – те, що може зробити людину не лише кваліфікованою, а й талановитою.
Схожа ситуація і щодо критики та чужих досягнень. У першому випадку критика не сприймається, а чиїсь досягнення є загрозливими для усвідомлення та підтримання власної обдарованості, а у другому – критика є стимулом до покращення результатів, а досягнення інших – джерелом натхнення до майбутніх проєктів.
Тип мислення можна змінити і перейти як з фіксованого на розвитковий, так і навпаки. Це відбувається за рахунок сили волі або зовнішнього впливу. Якщо людину розумно критикують, підтримують у подоланні перешкод (не дають готові рішення, але спрямовують рух на отримання результату) та цінують докладені зусилля, то з часом мислення може змінитися, у цьому випадку, з фіксованого на розвиткове. І навпаки: гіперкритицизм, повтори про наявність схильностей чи їх відсутність або проста констатація чогось, що не передбачає викликів у ситуаціях, де це потрібно, поступово формує фіксований тип мислення.
Дякую. Далі буде…
#SHGATI #ШляхиБезпеки
ключі до опитувальника знаходяться у статті