День пам’яті жертв депортації кримських татар
Після звільнення кримського півострова від німецьких військ навесні 1944 року, корінне населення було звинувачено у співпраці із ворогом. Із 18 травня 1944 року за наказом Сталіна було розпочато депортацію кримських татар з рідного півострова до Середньої Азії. Близько 200 тисяч людей депортували в залізничних товарних вагонах. Протягом кількох днів цілий народ було позбавлено Батьківщини. Цей нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв: в ешелонах смерті, у місцях спецпоселень загинули тисячі безневинних людей, було знищено цілі родини. За офіційними даними, від голоду та хвороб майже половина кримських татар загинула в дорозі чи в місцях вигнання.
Протягом 12 років кримські татари мали статус «спецпереселенців», що накладав багато обмежень: їм було заборонено перетинати кордон поселення без письмової згоди спецкомендатури, а тих, хто відвідував родичів у сусідньому селищі, засуджували до 25 років.
Радянський тоталітарний режим прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар ‒ понад 40 років у переписах населення СРСР згадки про кримських татар були заборонені. Під час каральних операцій на півострові знищені культурні та історичні пам’ятки, архівні документи, змінено історичні назви місцевостей, заселено вихідців із росії та інших республік. Російська окупація призвела до великого занепаду культурного життя на півострові. Лише після розпаду Радянського Союзу кримські татари почали повертатися додому – до рідного Криму.
Із 2015 року українська держава визнає депортацію 1944 року геноцидом кримськотатарського народу.
Росія знищує населення Криму, пам’ятки. Робить усе, щоб закінчити те, що почав Радянський Союз