175 років від дня народження Панаса Мирного
Панас Мирний був одним із найбільш плідних українських письменників свого часу. З-під його руки вийшло 718 оригінальних та перекладних поезій, 9 драм, 69 великих та малих прозових творів, 40 прозових уривків без назв – усього понад тисячу творів. На жаль, левова частка його творчого доробку залишилася в рукописах.
Через цензурне обмеження українського слова у Російській імперії ранні твори письменника друкували за кордоном: у львівському журналі «Правда» (1872) були надруковані вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»; згодом друком вийшли нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та оповідання «П’яниця», а 1877 року у Женеві − повість «Лихі люди». У цьому ж місті опублікували і «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – найвідоміший роман письменника.
В Україні твори Панаса Мирного почали друкувати лише у середині 1880-х років: на сторінках альманаху «Рада» опублікували перші дві частини роману «Повія» та оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться». Від 1905 року співпрацював із журналом «Рідний край». Відомий широкому загалу письменник став вже після своєї смерті.
Письменник підтримував тісні зв’язки з Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Михайлом Старицьким, Миколою Лисенком та іншими. Літературні інтереси Панаса Мирного тісно поєднувалися з його громадською діяльністю. Він був членом нелегальної організації «Унія» у Полтаві, що поширювала заборонену українську літературу.
Помер письменник 28 січня 1920 року, похований у Полтаві. У будинку, де він проживав, утворено літературно-меморіальний музей. 1951 року в Полтаві урочисто відкрито пам’ятник письменникові.