170 років від дня народження Миколи Федоровича Сумцова
Сьогодні ми відзначаємо 170 років від дня народження Миколи Федоровича Сумцова, українського фольклориста, етнографа, історика мистецтва, літературознавця, бібліографа, педагога, громадського діяча, доктора філологічних наук (1885), професора (1889), Член-кореспондента Чеської АН (1899), дійсного члена УАН (1919).
Микола Федорович навчався в Харківській гімназії, 1875 року закінчив Харківський університет. 1881 року захистив магістерську дисертацію «О свадебных обрядах, преимущественно русских». Докторську дисертацію, присвячену творчості Лазаря Барановича захистити не вдалося через звинувачення в «українофільстві». Науковий ступінь доктора він одержав 1885 року за дослідження «Хлеб в обрядах и песнях».
Від 1889 року – ординарний професор Харківського університету, заслужений професор історії російської літератури (1906), декан історико-філологічного факультету (1908–1916). У відповідь на заборону царським урядом української мови, від 1907 року розпочав читати українською лекції в Харківському університеті.
Микола Сумцов автор численних праць (понад 1,5 тис.) зі слов’янського та українського фольклору, етнографії, краєзнавства, переважно Слобідської України. Протягом 1889–1890 років у часописі «Киевская старина» публікував етнографічні дослідження побуту, господарських занять, домашніх промислів, обрядової культури українців Слобожанщини під назвою «Культурные переживания». 1918 року видав узагальнюючу працю «Слобожане». Досліджував також давню українську літературу, зокрема спадщину письменників-полемістів: Івана Вишенського, Інокентія Ґізеля, Іаникія Ґалятовського, Лазаря Барановича. Автор наукових розвідок, присвячених творчості Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Гоголя та ін. Цікавився проблемами українського мистецтвознавства, філософської думки, історії театру, педагогіки. Підтримував наукові зв’язки з багатьма слов’янськими вченими.
Микола Сумцов був одним із засновників Харківського історико-філологічного товариства, яке очолював протягом 1897–1919 років. 1902 року організував проведення в Харкові 12-го Археологічного з’їзду, для якого була влаштована виставка етнографічних пам’яток. Експонати цієї виставки стали основою Етнографічного музею, який діяв при Харківському історико-філологічному товаристві, а Микола Сумцов (1904–1918) був його директором. Пізніше (1920–1922) Микола Федорович обіймав посаду директора Музею Слобідської України (зараз Харківський історичний музей). Крім цього, Микола Сумцов сприяв відкриттю в Харкові громадської бібліотеки, організував перше педагогічне товариство.
Особистий фонд Миколи Сумцова зберігається в Центральному державному історичному архіві України. Праці Миколи Федоровича друкувалися в багатьох наукових періодичних виданнях, знаходили позитивний відгук серед європейської наукової громадськості.