160 років від дня народження Олександра Никифоровича Малинки
160 років тому, 19 серпня (за старим стилем – 7 серпня) 1865 року, у містечку Мрин (тепер Носівський район Чернігівської області) народився видатний український етнограф і фольклорист Олександр Никифорович Малинка. Його життєвий шлях і науковий доробок залишили яскравий слід у культурі та фольклористичній традиції нашого народу .
О. Малинка здобув освіту в Ніжинській гімназії, а згодом – в Історико-філологічному інституті князя Безбородька, який закінчив 1890 року . Уже в ранні роки він виявив неабиякий інтерес до фольклору своєї рідної Чернігівщини – починаючи з легенд, обрядів, весільних пісень, родинних звичаїв і завершуючи кобзарськими думами та вертепом .
Свій науковий доробок О. Малинка опублікував у численних монографіях і статтях: «Малоруське весілля» (1897–1898), «Родини й хрестини», «Іван Купала у Чернігівській губернії», а надто вагомою стала праця «Збірник матеріалів з малоруського фольклору» (1902) – він приніс автору премію імені Миколи Гоголя від Петербурзької Академії Наук .
Не лише як дослідник, О. Малинка перебував у складі Чернігівської та Полтавської археографічних комісій, співпрацював з Етнографічно-фольклорною комісією при ВУАН, очолював Раду Всеукраїнського етнографічного товариства та був одним із редакторів журналу «Побут» .
Його зусилля допомогли зберегти імена багатьох кобзарів і лірників – зокрема Терентія Пархоменка, Никифора Дудку, Остапа Вересая – а також численні обрядові пісні, щедрівки, колядки, загадки. Історики досі користуються записами О. Малинки як базовими джерелами для вивчення української народної культури .
Помер Олександр Малинка 22 травня 1941 року в Києві – але його спадщина продовжує жити й надихати сучасників. Завдяки його праці українські традиції й обряди не зникли, а залишилися живими, доступними та зрозумілими для сучасної людини.