105 років від дня народження Павла Петровича Мірошниченка
2025 року минає 105 років від дня народження видатного українського художника Павла Петровича Мірошниченка. Ця особистість, зі своїм бездоганним внеском у розвиток культури та освіти в нашій країні, залишається прикладом мудрості і відданості справі.
Павло Петрович Мірошниченко народився 1 червня 1920 року в місті Біловодськ Луганської області. Закінчивши Кримське художнє училище імені Миколи Самокиша 1951 року, П. Мірошниченко присвятив багато років життя мистецтву та освіті. Він працював як вчитель у севастопольській школі та суднобудівельному технікумі від 1951 до 1960 років, а згодом очолював студію самодіяльних художників від 1960 до 1972 року.
У творчості Павла Петровича особливе місце посідав станковий живопис, зокрема пейзажний жанр. Його полотна сповнені глибокої любові до рідної землі, до її природи й людей. У своїх роботах він вмів передати не лише зовнішню красу краєвидів, а й внутрішній настрій, душу місцевості. П. Мірошниченко тонко відчував гармонію кольору, світла й простору, що робило його картини впізнаваними й живими. Його мистецтво було щирим і зрозумілим кожному — саме тому його твори так цінують і нині. Він не гнався за модою, а залишався вірним собі, своїм ідеалам і українській мистецькій традиції.
Його твори, зокрема пейзажі, відзначені на численних виставках у Севастополі, а також на міжнародному рівні. Персональні виставки проходили 1980 і 1998 роках, а його картини зберігаються в престижних художніх музеях, включаючи Севастопольський художній музей імені Крошицького та Сімферопольський художній музей, а також у приватних колекціях іноземних музеїв, зокрема у Японії.
Павло Петрович Мірошниченко відомий не лише як митець, а й як видатний педагог, який не тільки навчав мистецтву, але й виховував у молодому поколінні високі моральні цінності. Він завжди дбав про розвиток культурної спадщини, активно брав участь у громадському житті свого краю.
Завершивши свій плідний творчий шлях, Павло Петрович Мірошниченко помер 28 грудня 2005 року у Севастополі, залишивши після себе незмірне духовне надбання, що живе у серцях тих, хто мав щастя знати його особисто і відчувати його вплив на себе і нашу країну.