30 листопада – Міжнародний День захисту інформації.
Ця дата обрана не випадково, адже саме 30 листопада 1988 року відбулася перша масова комп’ютерна епідемія, що відкрила двері для розгляду комплексного підходу до забезпечення інформаційної безпеки. Цей день присвячений усім, хто працює у сфері інформаційної безпеки, а також кожному з нас, хто зберігає та обмінюється інформацією в цифровому форматі.
Зараз інтернет став невід’ємною частиною нашого життя, і, на жаль, зростає кількість кіберзлочинців. Фахівці сфери кібербезпеки та звичайні користувачі повинні разом працювати для гарантування безпеки особистих даних та виключення кіберзагроз.
Міжнародний День захисту інформації — це не лише можливість згадати історію перших комп’ютерних атак, а також і час для об’єднання сил у вирішенні найактуальніших завдань сучасного світу. Це свято закликає кожного з нас бути уважним та відповідальним, коли йдеться про обробку даних в онлайн-середовищі.
Важливо не забувати, що безпека в інтернеті залежить від нас самих. Оновлюйте антивірусні програми, використовуйте міжмережеві екрани (Firewall) та надійні паролі. Пам’ятайте про особливу уважність при користуванні загальнодоступними комп’ютерами та оберігайте свою особисту інформацію, бережіть свою конфіденційність і сприяйте побудові безпечного цифрового оточення для всіх.

26 листопада 2024 року на базі Харківського національного університету радіоелектроніки відбулася XVІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція  «Харків-залізобетон: вчора, сьогодні, завтра», яка присвячена 370-річчю заснування міста Харків. Конференція була організована кафедрою українознавства Харківського національного університету радіоелектроніки разом з кафедрою ЮНЕСКО «Філософія людського спілкування» та соціально-гуманітарних дисциплін Державного біотехнологічного університету.

У конференції взяли участь понад 80 учасників з різних куточків України.

Протягом ХХ століття Україна пережила три Голодомори: 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років. Найтрагічнішим з них виявився голод 1932–1933 років, який було організовано радянською владою з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Керівництво Радянського Союзу довгий час приховувало факт смерті українців від штучного голоду. Лише після оголошення Незалежності України почалося розслідування масштабів Голодомору, що забрав мільйони життів на території України. За оцінками Міжнародної асоціації дослідників Голодомору, 1932–1933 років від голоду померли 10,5 мільйонів українців. Найбільше постраждали  від голодомору Харківська, Київська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Житомирська області. На них припадає 52,8% загиблих.