День української державності відзначається щороку 15 липня — у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира Великого, який здійснив хрещення Русі. Це свято покликане нагадати українцям і світу про тисячолітню історію української державності – від Київської Русі до сучасної незалежної України.

Українська державність має глибоке коріння. У IX–X століттях Київська Русь була потужною європейською державою з розвиненою системою управління, дипломатичними зв’язками, культурою і правом. Князь Володимир Великий, хреститель Русі, не лише запровадив християнство як державну релігію, а й укріпив владу Києва, зробивши його центром великої і сильної держави.

День Хрещення Руси-України відзначається щороку 15 липня — у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира Великого, який 988 року здійснив один із найважливіших актів в історії нашої держави — хрещення Київської Русі. Це не просто релігійне свято, а символ духовного відродження, єдності та національної ідентичності українського народу.

Хрещення Русі ознаменувало початок нового етапу розвитку нашої держави. Завдяки християнству Київська Русь інтегрувалася у культурний і політичний простір Європи. Християнська віра принесла писемність, розвиток освіти, архітектури, мистецтва, нові морально-етичні цінності. Саме з прийняттям християнства починається творення глибоко духовної традиції, що віками живила український народ і допомагала йому вистояти в тяжкі часи випробувань.

2025 року минає 110 років від дня народження Миколи Йосиповича Сиротюка (1915–1984) — українського літературознавця, критика, прозаїка, чия діяльність стала важливою сторінкою в історії нашої культури.

Народившись на Хмельниччині, він пройшов шлях від учня сільської школи до випускника Київського університету імені Тараса Шевченка. Уже в повоєнні роки М. Сиротюк проявив себе як уважний дослідник української класики. Його перу належать ґрунтовні монографії та літературно-критичні розвідки про творчість Василя Стефаника («Василь Стефаник. Життя і творчість», 1952), Лесі Українки («Поетика драми Лесі Українки», 1961), Івана Франка, Панаса Мирного. Ці праці вирізняються глибиною аналізу художньої форми, соціальної проблематики, психологізму персонажів.